1. Вступ
Трудові відносини в Україні регулюються:
- Кодексом законів про працю України (КЗпП, 1971 р., зі змінами),
- Законом України “Про охорону праці”,
- Законом України “Про оплату праці”,
- Законом України “Про відпустки”,
- іншими нормативно-правовими актами, колективними договорами та трудовими угодами.
Законодавство гарантує баланс прав і обов’язків між працівником та роботодавцем.
2. Права працівника (КЗпП України, ст. 2, ст. 43 Конституції України)
Працівник має право на:
- Працевлаштування — право на вільний вибір роботи (ст. 43 Конституції України, ст. 2 КЗпП).
- Безпечні та здорові умови праці (ст. 153 КЗпП, Закон “Про охорону праці”, ст. 13).
- Своєчасну і повну оплату праці (ст. 115 КЗпП, Закон “Про оплату праці”, ст. 24).
- Відпочинок (ст. 45 Конституції України, ст. 50–79 КЗпП, Закон “Про відпустки”).
- Соціальне забезпечення у випадку втрати працездатності (ст. 46 Конституції України, ст. 83 КЗпП).
- Участь у профспілках і захист своїх прав (ст. 36 Конституції України, Закон “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”).
- Захист від незаконного звільнення (ст. 43 КЗпП — розірвання трудового договору лише за підставами, передбаченими законом).
- Підвищення кваліфікації (ст. 201 КЗпП).
3. Обов’язки працівника (КЗпП України, ст. 139)
Працівник зобов’язаний:
- сумлінно виконувати свої трудові обов’язки;
- дотримуватись трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку;
- виконувати розпорядження роботодавця, якщо вони не суперечать закону;
- дотримуватись вимог охорони праці, техніки безпеки та пожежної безпеки (ст. 139, ст. 159 КЗпП);
- берегти майно роботодавця, дбайливо ставитися до обладнання та матеріалів (ст. 131–134 КЗпП — матеріальна відповідальність працівників);
- не розголошувати комерційну чи службову таємницю (ст. 9 Закону “Про інформацію”).
4. Права роботодавця
Роботодавець (власник підприємства або уповноважений ним орган) має право:
- укладати та розривати трудові договори (ст. 21, ст. 36 КЗпП);
- вимагати від працівників виконання трудових обов’язків (ст. 139 КЗпП);
- застосовувати дисциплінарні стягнення (ст. 147 КЗпП);
- організовувати виробничий процес, розподіляти робочий час (ст. 142 КЗпП);
- управляти майном підприємства відповідно до закону (ст. 65 Господарського кодексу України).
5. Обов’язки роботодавця (КЗпП України, ст. 141)
Роботодавець зобов’язаний:
- забезпечувати безпечні умови праці (ст. 153 КЗпП, Закон “Про охорону праці” ст. 13);
- виплачувати заробітну плату у строки (ст. 115 КЗпП, Закон “Про оплату праці”, ст. 24);
- надавати відпустки (ст. 74–84 КЗпП, Закон “Про відпустки”);
- створювати умови для підвищення кваліфікації працівників (ст. 201 КЗпП);
- забезпечувати рівні права і можливості для працівників (ст. 2¹ КЗпП — заборона дискримінації у сфері праці);
- дотримуватись гарантій та компенсацій, встановлених законом (ст. 56–77 КЗпП).
Трудова дисципліна
1. Визначення
Трудова дисципліна — це обов’язкове для всіх працівників дотримання правил поведінки на підприємстві, в установі чи організації, що визначені:
- законодавством України (передусім КЗпП),
- колективними договорами,
- правилами внутрішнього трудового розпорядку,
- посадовими інструкціями.
Норма закону: ст. 139 КЗпП України зобов’язує працівників сумлінно виконувати трудові обов’язки та дотримуватись трудової дисципліни.
2. Сторони трудової дисципліни
- Працівник — зобов’язаний своєчасно і якісно виконувати роботу, дотримуватись правил розпорядку, берегти майно, дбати про безпеку.
- Роботодавець — зобов’язаний створювати умови для дотримання дисципліни: забезпечувати необхідні засоби, організовувати робочий процес, своєчасно виплачувати заробітну плату, дотримуватись трудового законодавства (ст. 141 КЗпП).
3. Форми трудової дисципліни
У науковій літературі розрізняють:
- Загальну дисципліну — стосується всіх працівників підприємства.
- Спеціальну дисципліну — для окремих категорій працівників (військовослужбовці, державні службовці, залізничники тощо), що регулюється спеціальними статутами, положеннями.
4. Методи переконання і виховання
Роботодавець і профспілка можуть застосовувати заходи морального впливу, створювати сприятливу атмосферу в колективі, організовувати тренінги з безпеки, семінари з підвищення кваліфікації.
Заохочення працівників (ст. 143 КЗпП)
Види:
- оголошення подяки,
- нагородження грамотою,
- преміювання,
- надання цінних подарунків,
- представлення до державних нагород.
Дисциплінарні стягнення (ст. 147 КЗпП)
Види:
- догана,
- звільнення.
За одне порушення може бути накладене лише одне дисциплінарне стягнення (ст. 149 КЗпП).
Стягнення застосовується не пізніше 1 місяця з дня виявлення проступку, але не пізніше 6 місяців з дня його вчинення.
Порушення трудової дисципліни
Порушенням є винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов’язків. Приклади:
- запізнення або прогули (ст. 139, ст. 147–148 КЗпП),
- поява на роботі у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння,
- порушення правил техніки безпеки,
- невиконання законних розпоряджень керівництва,
- розголошення комерційної таємниці,
- знищення чи псування майна роботодавця.
Найпоширеніша підстава для звільнення за порушення дисципліни — п. 4 ст. 40 КЗпП (прогул без поважних причин).
Відповідальність за порушення трудової дисципліни
- Дисциплінарна відповідальність (догана, звільнення).
- Матеріальна відповідальність (ст. 130–138 КЗпП) — відшкодування збитків роботодавцеві.
- Адміністративна (ст. 41 КУпАП) — за порушення законодавства про працю.
- Кримінальна — у випадках грубих наслідків (наприклад, аварія через недбалість, ст. 271 Кримінального кодексу України — порушення вимог охорони праці).
Сучасні акценти в трудовій дисципліні
- Гнучкий графік та дистанційна робота (ст. 60 КЗпП) — дисципліна полягає не у фізичному перебуванні на місці, а у своєчасному виконанні завдань.
- Трудова дисципліна в умовах воєнного стану (Закон “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”, 2022 р.) — роботодавці отримали більше повноважень у зміні умов праці, але гарантії дисципліни залишились.
- Електронний облік робочого часу — дедалі частіше використовується для контролю дисципліни.
Правила внутрішнього трудового розпорядку (ПВТР)
1. Визначення
Правила внутрішнього трудового розпорядку — це локальний нормативний акт підприємства, що встановлює порядок організації праці, права та обов’язки працівників і роботодавця, режим роботи, заходи заохочення та відповідальності.
ст. 142 КЗпП України — трудова дисципліна забезпечується правильною організацією праці, методами переконання і виховання, а також застосуванням заохочень і стягнень.
ст. 143 КЗпП — на підприємствах розробляються і затверджуються правила внутрішнього трудового розпорядку.
2. Хто затверджує ПВТР
- розробляє роботодавець (юридичний відділ, відділ кадрів);
- обов’язково погоджуються з профспілкою (або представниками трудового колективу);
- затверджуються наказом керівника підприємства.
3. Що містять правила внутрішнього трудового розпорядку
Згідно з Типовими правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників підприємств, установ, організацій (затв. Держкомпраці СРСР у 1984 р., чинні в Україні з урахуванням змін), ПВТР зазвичай включають:
- Порядок прийому і звільнення працівників.
- які документи подаються при працевлаштуванні (ст. 24 КЗпП);
- підстави звільнення (ст. 36–41 КЗпП).
- Основні права та обов’язки працівників і роботодавця.
- дублюють положення законодавства, але уточнюють на рівні підприємства.
- Режим роботи.
- початок і закінчення робочого дня;
- обідня перерва;
- тривалість робочого тижня (5-денний або 6-денний);
- порядок чергувань, змінності, надурочних робіт (ст. 50–62 КЗпП).
- Час відпочинку.
- вихідні дні;
- святкові та неробочі дні (ст. 73 КЗпП);
- порядок надання щорічних відпусток (Закон “Про відпустки”).
- Заходи заохочення.
- види премій, подяк, відзнак.
- Заходи дисциплінарної відповідальності.
- догана, звільнення (ст. 147 КЗпП);
- порядок їх застосування.